Зміст   |   Передмова   |   Розділ I   |   Розділ II   37-39   |   40-86   |   с.87-88   |   с.89-91   |   с.92-95   |   с.95-97   |   с.97-99   |   с.100-102   |   с.103-109   |   с.110-114   |   с.115-123   |   с.124-127   |   с.127-130   |   с.130-137   |   с.138-143   |   с.143-147 

Розділ II Біографічні довідки.

Антонович Семен Петрович

Народився у 1915 році в селі Довжок Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Засуджений 30.12.1947 р. Військовим Трибуналом військ МВС за статтею 54-1а на 25 років таборів. Слідча справа зберігається в УСБУ по Хмельницькій області. Згідно чинного законодавства реабілітації не підлягає. Помер в Абезі 24.06.1948 р.
У рідному селі. живе дружина Вишинська Надія Йосипівна 1921 р. н., син Антонович Василь Семенович 19453 р. н. з 2 дітьми.
(За довідкою УСБУ та повідомленням із Сільради).

Антошків Богдан Федорович

Народився 4.02.1906 р. в селі Садки Заліщицького району Тернопільської області, в українській селянській родині. У 9 років втратив матір, був старшим з 4 дітей. З 12 років навчався в майстра-червонодеревщика. Працював столяром, а згодом став відомим у районі стельмахом. На формування його світогляду мала великий вплив дружба з Остапом Понюком – учасником молодіжного руху, вояком армії УСС. У 22 роки одружився з сестрою Остапа – Анною. У хаті Богдана Антошківа під виглядом замовників майстра збиралися селяни-патріоти, серед них і члени ОУН. Тут постійно точилися розмови про історію й долю українського народу. У 1935 р., після тяжкого кісткового захворювання, він став інвалідом і був змушений припинити легальну діяльність, залишався лише членом «Просвіти». Проте, хата продовжувала служити місцем зборів. По закінченні II Світової війни був обраний головою сільської Ради, намагався відстоювати інтереси селян. У той же час нелегально був станичним ОУН.
Арештований по наклепу в грудні 1948 р. Засуджений на 25 років неволі. Загинув у Абезі 29.06.1951 р. Могила №-48. Іменний металевий хрест на могилі встановлений 17.07.1996 р.
Син Іван Антошків, кандидат сільськогосподарських наук, живе в м. Бучач Тернопільської області.
(За спогадами сина).

Багрій Дмитро Васильович

Народився у 1897 році в селі Присівці Зборівського району Тернопільської області. Член ОУН. Арештований там же 22.04.1945 р. Засуджений 28.07.1945 р. Військовим Трибуналом військ НКВС Тернопільської області на 10 років таборів з конфіскацією майна.
Помер у Абезі 7.09.1951 р. Могила К-7.
(За матеріалами редакції Тернопільської Книги Пам’яті).

Беднарчик Марія Григорівна

Народилась у 1919 р. в селі Городисько Старосамбірського району Львівської області. Із селян, українка, не одружена. Освіта 5 класів. Працювала черговою на 17-му переїзді залізничної станції Добромиль.
Арештована 26.07.1945 р. Утримувалася у Самбірській в'язниці, за звинуваченням у членстві в ОУН. За дорученням станичної Марії Лучак – «Люби», Марія Беднарчик доставляла нелегальну пошту «Надії» у село Боневичі. Засуджена 2.10.1945 р. Військовим Трибуналом військ НКВС Дрогобицької області за статтею 54-1а КК УРСР до 10 років ВТТ, з ураженням в пра-вах на 5 років та конфіскацією майна. Слідча справа №29052-П зберігається в архіві УСБУ Львівської області.
Скерована до Мінлаґу. Померла в Абезі 21.11.1950 р. Могила Д-22. Родина не встановлена.
(За матеріалами архівної справи).