Записано в смт. Бориня 23.12.1990 г. «Пошуком»

Свідок Сеньків Юрій Олексійович

Я народився у 1916 р. в селищі міського типу Бориня Турківського р-ну Львівської обл., де й живу досі. Добре пам'ятаю перші роки радянської влади в нашім краї.

Більшовики по війні з німцями ще з 10 років воювали з українськими повстанцями. Нагнали до Борині совєцького війська, ходили облавами по лісах і селах. У селі був районний центр, з відділом НКВС.

Це було взимку, у році 1949. Після чергової облави вояки привезли в село 24 трупи повстанців і селян, у яких вони переховувалися взимку. Деякі були ще живі, і енкаведисти умисне їх не добивали, аби люди, яких зганяли пізнавати привезених, дивилися на їх страждання. Серед живих був боринчанин Микола Татарин з вибитим оком і ще кілька його товаришів. Вони конали в страшних муках. Згорьована мати, аби врятувати родину від тюрми й Сибіру, на призналася до сина. За два тижні вона з розпуки померла.

Кати познімали із закривавлених тіл чоботи й убрання. Чоботи приміряли на себе й розбирали, а одяг пізніше міняли на базарі на «водку». Ніхто з повстанців нічого не просив - ні допомоги, ні помилування, вмирали, як герої. Напівголі замерзлі трупи тримали на майданчику під стінами приміщення НКВС, а потім примусили мене й фірмана Михайла Нискогуза вивезти небіжчиків до лісу, неподалік від будинку лісництва, викопати яму - одну на всіх. Земля була мерзла, ледве видовбали чималу траншею. Енкаведисти поскидали до неї трупи, а загорнути землею не вдавалося - стирчали замерзлі руки. Енкаведист Теплуха почав відрубувати їх сокирою, а потім додумався розпалити поверх трупів вогнище, аби їх розморозити.

Після того ще багато звозили убитих з навколишніх сіл. Теплуха наказав уже їх не закопувати, а розкидати по потоках, ровах, проваллях - мовляв, вовки розтягнуть. Пригадую, як привезли шістьох хлопців шкільного віку, і їх тіла скинули в ущелину. Ще пам'ятаю випадок, коли убитих у селі Багнувате везли саньми, а троє, напевно, не вміщалися, то прив'язали за ноги до саней і так волочили аж до Борині.

У пивниці Боринської школи енкаведисти закатували до смерті десятикласника Богдана Сеньківа. Хтось написав на нього анонімку, ніби він носив до лісу їжу. Коли стягнули з нього чоботи, то всередині було повно крові.

Такими були совєцькі «визволителі».